Штучне запліднення (ЕКО)

Штучне запліднення, що називається спеціалістами екстракорпоральним заплідненням (ЕКО), – це запліднення поза організмом, тобто в лабораторних умовах або «в пробірці». З часу народження першої «дитини з пробірки» в 1978 році штучне запліднення стало одним з найважливіших та самих эфективних методів лікування безпліддя. Щорічно в світі народжується більш 200 000 дітей, зачатих за допомогою штучного запліднення. Багатьом подружнім парам штучне запліднення дозволило досягти вагітності в тих випадках, коли всі інші методи лікування не принесли результату.

Штучне запліднення включає в себе отримання яйцеклітин у жінки, запліднення їх спермою чоловіка, лабораторне спостереження за эмбріонами на ранніх етапах розвитку з наступним переносом отриманих ембріонів в порожнину матки. Після цього починається розвиток вагітності, яка нічим не відрізняється від вагітності після природнього зачаття.

Покази до штучного запліднення:

Безпліддя, пов»язане з непрохідністю маткових труб;
Низька кількість сперматозоїдів в спермі або їх відсутність;
Безпліддя неуточненого походження;
Ендометріоз, якщо вагітність не наступила на протязі року після оперативного лікування;
Інші фактори безпліддя, коли вагітності не вдалося досягти після лікування іншими методами на протязі 1-2 років.

В циклі штучного запліднення пацієнти проходять наступні етапи лікування:

Попереднє обстеження обох партнерів відповідно до існуючих вимог (стандартів), які проводяться за 1-2 місяці до початку циклу штучного запліднення.
Стимуляція дозрівання декількох яйцеклітин в яєчниках жінки. В циклі штучного запліднення з 2-3 дня менструального циклу жінка отримує ін»єкції стимулируючих препаратів, під дією яких в її яєчниках дозріває не одна яйцеклітина, як в природньому менструальному циклі, а одразу декілька, що значно підвищує частоту настання вагітності при штучному заплідненні. Для стимуляції роботи яєчників призначаються препарати гонадотропних гормонів, вводити які потрібно підшкірно або внутрішньом»язево чітко в певні години. Контроль за ростом яйцеклітин проводиться за допомогою гормональних та ультразвукових досліджень, які починаються з 7 -8 дня менструального циклу.

До 12 - 13 дня циклу наступає дозрівання яйцеклітин та призначається ін»єкція препарату хоріонічного гонадотропіну з ціллю стимуляції їх кінцевого дозрівання (“тригер овуляції”).

Отримання яйцеклітин з яєчників під час амбулаторної процедури проводиться під короткочасним внутрішньовенним знеболенням. Яйцеклітини вилучають шляхом пункції яєчників через піхву спеціальною голкою під контролем ультразвукового дослідження. Пункція яєчників виконується через 34-36 годин після ін»єкції хоріонічного гонадотропіну.
Після отримання сперми чоловіка проводиться її спеціальна обробка, що дозволяє відібрати найбільш рухомі життєздатні сперматозоїди.
Запліднення яйцеклітин спермою чоловіка та культивування отриманих ембріонів в лабораторії здійснюється на протязі 3-5 днів. Спеціаліст-ембріолог спостерігає за отриманими яйцеклітинами під мікроскопом з ціллю відбору нормальних, здатних до запліднення клітин. Сперматозоїди та яйцеклітини змішують та одразу після цього поміщають в інкубатор в спеціальному ембріологічному посуді, який містить поживне середовище, необхідне для підтримання нормального розвитку клітин. Інкубатор імітує умови в організмі людини, тобто підтримує певний температурний, газовий режим, вологість. Через 18 годин відбувається запліднення - формування ембріонів.

Зазвичай запліднюються не всі отримані у жінки клітини, що обумовлено об»єктивними природними факторами. Через 16-18 годин після запліднення формується зигота – запліднена яйцеклітина з чоловічим та жіночим пронуклеусами. Через 20-22 години відбувається перше дроблення заплідненої яйцеклітини. При правильному дробленні на другу добу після запліднення ембріон складається з 4-х клітин (бластомірів). На четверту добу формується морула – клітинна маса, утворена бластомерами, що злилися. На п»яту добу після запліднення морула трансформується в бластоцисту – скупчення клітин трофобласта та ембріобласта, що формують невелику порожнину, заповнену рідиною.

Переніс отриманих методом штучного запліднення ембріонів в матку жінки відбувається через 3 - 5 днів після пункції яєчників. Як правило, в порожнину матки переносять не більше 2-х ембріонів. Переніс ембріонів проводять на гінекологічному кріслі за допомогою спеціального пластикового катетера без розширення шийки матки та інших травматичних маніпуляцій. Процедура не потребує знеболення та проводиться під контролем ультразвукового дослідження для того, щоб впевнитися в попаданні ембріонів з катетера в порожнину матки.
Прийом призначених лікарем препаратів на протязі декількох тижнів після переносу ембріонів необхідно для подтримання вагітності. Контроль після переносу ембріонів здійснює лікар, який проводив процедуру штучного запліднення. Про наступлення вагітності роблять висновок на підставі рівня хоріонічного гонадотропіну в сироватці крові через два тижні після переносу ембріонів та по даним ультразвукового дослідження. УЗД проводять через 3 тижні після переносу ембріонів.

У випадку наступлення вагітності наступний її розвиток проходить у відповідності з загальним станом здоров»я жінки, проведена процедура штучного запліднення не впливає на перебіг вагітності.

Результативність штучного запліднення залежить від віку жінки, стану порожнини матки, якості яйцеклітин та сперми, і складає в різних вікових групах від 15% до 70%. На жаль, на сьогодняшній день навіть штучне запліднення не дає 100%-ву гарантію наступлення вагітності.