ru

м. Житомир, площа Путятинська, 2
(офіс-центр "Путятинський" - 4 поверх)

м. Новоград-Волинський,
вул. Н.Оржевської,8, 3й поверх

Обстеження жінок для діагностики безпліддя

Обстеження жінок для діагностики безпліддя включає ряд різноманітних обстежень, які можутьдопомогтивстановитийого причину.

Гормональні дослідження

При діагностиці безпліддя, як правило, проводиться гормональне дослідження, яке заключається у визначенні рівня гормонів в крові, що впливають на овуляцію та імплантацію:

Фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) – стимулює дозрівання фолікулів. Якщо рівень ФСГ на 3 день менструального циклу вище норми, це може вказати на знижений оваріальний резерв (недостатню кількість фолікулів, що залишилися в яєчниках).

Естрадіол – виробляється фолікулами та стимулює продукцію цервікального слизу та ріст ендометрію (слизової оболонки матки) при підготовці до імплантації ембріону.

Лютеінізурючий гормон (ЛГ) – стимулює кінцеве дозрівання яйцеклітини та вихід яйцеклітини з яєчника (овуляцию).

Прогестерон – впливає на ріст та розвиток ендометрію (слизової матки), необхідні для імплантації ембріону та наступного розвитку вагітності. Рівень прогестерону в лютеїнову фазу менструального циклу дозволяє визначити наявність овуляції.

Антимюлерів гормон (АМГ) – виробляється гранульозними клітинами антральних фолікулів та відображає гормональну ємність яєчників. Важливий для визначення тактики лікування гормональних форм безпліддя та вибору протоколу стимуляції при ЭКО.

Андрогени – в нормі в організмі жінки виробляється невелика кількість андрогенів (тестостерон, андростендіон, ДГЭА-С); іх надмірна продукція може завадити розвитку фолікула, овуляції та  продукції  цервикального слизу.

Пролактин – необхідний для  лактації, підвищує секрецію молозива, сприяє його дозріванню, перетворенню молозива в зріле молоко. Він також стимулює ріст та розвиток молочних залоз та збільшення числа дольок та протоків в них. Крім молочних залоз, рецептори пролактину знаходяться майже у всіх інших органах. Підвищений рівень пролактину може бути причиною безпліддя через вплив на процес продукції гормонів яєчниками.

Гормони щитовидної залози (ТТГ, Т3, Т4) – знижений або підвищений рівень гормонів щитовидної залози також може впливати на процеси росту фолікулів та овуляції.

Обстеження на інфекції

Перед процедурою ЭКО необхідно пройти обстеження на наявність таких урогентальних інфекцій, як хламідії, мікоплазми, уреаплазми та збудників інших захворювань, що передаються статевим шляхом – гонорея, трихомоніаз та ін. Наявність перерахованих інфекцій може привести не тільки до порушення імплантації ембріону, але  й до ускладнень вагітності. Зазвичай діагностика урогенітальних інфекций проводиться методом ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції). 

Посткоітальний тест

Первинним етапом в діагностиці імунологічного фактора безпліддя являеться проведення посткоітального тесту (ПКТ). Цей тест дозволяє оцінити взаємодію між цервікальним слизом та спермою. Він проводиться перед овуляцією в строк максимально близький до неї. Для отримання достовірних результатів ПКТ важливо правильно вибрати день менструального циклу, коли властивості цервікального слизу найбільш придатні для проникнення сперматозоїдів в матку через цервікальний канал. В період овуляції цервікальний слиз повинен бути присутнім у великій кількості та бути прозорим, безколірним, водянистим та «в»язким», при  наявності всіх вищеперерахованих умов сперматозоїди легко проникають вверх в матку та фалопієві труби. Для визначення передовуляторного періоду можна використовувати сечовий тест на овуляцію (Кліаплан, Овуплан), який визначає збільшення рівня лютеінізуючого гормону (ЛГ) в сечі та допомагає достатньо точно передбачати час овуляції. Більш  надійним методом визначення  наступившої овуляції, являеться фолікулометрія – ультразвукове дослідження  яєчників, при якому можна достовірно визначити наявність домінантного фолікула.

Перед посткоітальним тестом необхідно провести статевий акт в конкретный день менструального цикла, визначений за допомогою фолікулометрії або теста з сечею на ЛГ. Перед візитом до лікаря жінка може прийняти душ, але не повинна приймати ванну, спринцюватися, використовувати інтравагінальні препарати, спреї, пудри або креми після статевого акту.

Через декілька годин після статевого акту (оптимально від 2 до 4 годин) проводиться посткоітальный тест: спеціальною піпеткою проводиться забір цервікального слизу, поміщається на предметне скло та одразу  досліджується під мікроскопом.

Оцінка результатів: хороший – спостерігається більш ніж 25 рухомих сперматозоїдов (с категорією рухомості «А» та «Б»), задовільний – визначається десять та більше сперматозоїдів з прямолінійною рухомістю (категорія «А»). Наявність більше як п»ять сперматозоїдів (категорія «Б») - свідчить про зменшення кількості та рухомості сперматозоїдів або патологічний стан цервікального слизу – поганий результат. Тест від»ємний ( негативний)- не знайдено сперматозоїдів у всіх полях зору.

Перевірка прохідності маткових труб

Гістеросальпінгографія (ГСГ) – це дослідження, при якому контрастна речовина вводиться через шийку матки в порожнину матки, чим дозволяє візуалізувати внутрішню форму матки та фалопієвих (маткових) труб. Під час гістеросальпінгографії контрастна рідина заповнює матку та рухається далі в фалопієві труби, виявляючи вади розвитку матки, гіперпластичні процеси ендометрію, субмукозну міому, внутрішньоматкові синехії, полипи.

ГСГ також дозволяє діагностувати непрохідність маткових труб з точною локалізацією та  злуковий процес в малому тазу. Патологічні зміни труби, такі як гідросальпінкс (незворотньо змінена, розширена, наповнена рідиною маткова труба), також можуть бути визначені при проведенні ГСГ. Якщо маткові труби вільно прохідні, контрастна рідина при проведенні ГСГ виходить в черевну порожнину без труднощів. Це являеться хорошою ознакою, але не гарантує того, що війчастий эпітелій труб функціонує нормально. ГСГ тільки дозволяє оцінити, прохідні маткові труби чи ні.

Існують два методи проведення ГСГ: під контролем рентгенографії (вводиться рентгенкотрастна речовина) або гідросонометросальпінгографія (під контролем УЗД). Кожен  з варіантів проведення перевірки прохідності труб має свої переваги та недоліки та обирається лікарем виходячи з кожної конкретної ситуації.

Проведення ГСГ не потребує наркозу або місцевого знеболення. Іноді перед проведенням маніпуляції приміняють спазмолітики з ціллю профілактики спазму маткових труб на введення рідини.

Генетичні обстеження при безплідді

Основні генетичні дослідження включають:

Каріотипування – визначення хромосомного набору обох партнерів (дослідження кількості та структури хромосом). Проводиться шляхом вивчення лімфоцитів периферичної крові.

При наявності чоловічого фактору безпліддя виконують дослідження делецій Y хромосоми на дільниці AZF та дослідження  на муковісцидоз. Показання для даного дослідження: азооспермія (відсутність сперматозоїдів в эякуляті), олігозооспермія тяжкого ступеня (менш ніж 5 млн сперматозоїдів в 1 мл сперми). Приблизно 40-70 % таких чоловіків являються носіями гену муковісцидозу, та біля 10-15 % мають делеції Y-хромосоми на дільниці AZF. Загальна частота хромосомних патологій у безплідних чоловіків складає порядка 7 % порівняно з 1 % у здорових чоловіків. Дві третини всіх хромосомних патологій приходиться на синдром Кляйнфельтера. Чоловіки, що мають так звані збалансовані хромосомні транслокації, мають підвищений ризик появи нащадків з незбалансованими хромосомними патологіями.

Якщо мати та батько являються носіями гена муковисцидоза, вірогідність народження хворої дитини складає 25%. Це важке захворювання вражає  легені та травну систему, та в наш час ліків від нього не існує.   Є сотні можливих мутацій в гені муковисцидозу, та лабораторії можуть проводити дослідження тільки на самі поширені з них. Тому негативний результат дослідження означає дуже низьку, але не нульову вірогідність проявів муковисцидозу.

Якщо у чоловіка мікроделеції в Y хромосомі, існує ризик передачі цієї патології  від батька до сина, та потенційний ризик передачі безпліддя.

Відсутність мутацій в гені муковисцидозу не виключає наявність мутацій, які неможливо виявити стандартними лабораторними методами. Аналогічно, негативний тест на мікроделеції Y хромосоми не обов»язково означають відсутність генетичної патології, поскільки можуть існувати інші, ще не відомі гени, які також можуть впливати на сперматогенез.

Імунологічні дослідження

Аналіз на антиспермальні антитіла. Антиспермальні антитіла можуть бути присутніми як у одного з подружжя, так і у обох одночасно. Вони можуть знаходитися в крові або в виділеннях сечостатевої системи, наприклад в цервікальному слизі або эякуляті. Існують різні типи антитіл: IgG, IgA, IgM. Антиспермальні антитіла, що знаходяться в эякуляті, впливають на рухомість сперматозоїдів, приводять до їх склеювання один з одним та перешкоджають їх вільному руху. Крім того, розміщення більшої кількості антиспермальних антитіл на голівці сперматозоїду може погіршити акросомальну реакцію (здатність проникнення сперматозоїда в яйцеклітину). В організмі жінки антиспермальні антитіла можуть впливати на перемещення сперматозоїдів та процес запліднення. Поширеність  цього захворювання складає 1-2%. Причина появи антиспермальних антитіл до кінця невідома, але вони часто пов»язані з урогенітальними інфекціями, травмою яєчка, варикоцелє та вазектомією.

HLA-типуванняподружжя. Плід сприймається організмом жінки як чужерідний об»єкт, поскільки він несе в собі антигени, отримані від батька, та відмінні від антигенів матері. Щоб зберегти вагітність, материнський організм виробляє захисні антитіла, які прикріпляються до плаценти та «маскують» її. Якщо HLA антигени батька дуже схожі з антигенами матері, ембріон не буде захищений, поскільки він не буде диференційований від материнського організму, що приведе до недостатності блокуючих антитіл, які захищають плід, та до втрати вагітності.

Аналіз на антифосфоліпідні антитіла. Фосфоліпіди присутні на клітинних мембранах всіх клітин; вони являються «клеючими» молекулами, що відіграють важливу роль в імплантації ембріону. Антифосфоліпідні антитіла викликають підвищене тромбоутворення в судинах, що несуть кров до плода, що погіршує його кровопостачання. В клінічній практиці частіше всього визначають наступні антитіла: АТ до бета2-глікопротеїну-I (IgA, IgG, IgM), АТ до кардіоліпіну (IgA, IgG, IgM), Ат до фосфатидилсерину (IgA, IgG, IgM).

Аналіз на NK-клітинита CD19. Клітини NK («натуральні кілери») відіграють важливу роль, поскільки вони захищають організм від розвитку раку, інфекцій і т.і. Однак недостатність гіперактивних NK-клеток може пошкодити клітини, що формують плаценту, а також ендокринну систему, що виробляє гормони, необхідні для підтримки вагітності.